"Згідно зі статистикою ОECD, NCZI, Євростату та SK SaPA, у Словаччині існує брак 10 000 - 15 000 медсестер та акушерок", - йдеться у висновку Словацької палати медсестер та акушерок (SKSaPA). У їхньому реєстрі зареєстровано лише 44 іноземні медсестри. Ця нестача відчуватиметься найгостріше саме зараз, коли ми переживаємо коронавірус у Словаччині, і всі з тривогою спостерігають за розвитком ситуації. У нас був кадровий колапс ще до епідемії, і він триває вже кілька років.
Медсестри є дуже важливою ланкою в лікувальному процесі, вони, мабуть, проводять найбільше часу з пацієнтом і є надійними помічниками лікарів. Проте, на жаль, у Словаччині спостерігається нестача медсестер. Їх не вистачає у величезних кількостях і поки що майбутнє не виглядає райдужним, оскільки ця проблема не вирішувалася протягом тривалого часу, а населення Словаччини старіє. Перед виборами ми чули обіцянки правлячої партії збільшити кількість студентів-медиків, але, схоже, ніхто не цікавиться медсестрами. Ніхто не запропонував збільшити кількість студентів у школах, де готують медсестер, ніхто не обговорює, чи можемо ми залучити їх з третіх країн, а ми перебуваємо в ситуації, коли нам не вистачає 15 000 медсестер, що майже в 3 рази більше нестачі лікарів (5500). Позиція SKSaPA просто пояснює, чому ми не хочемо іноземних медсестер. На їхню думку, пропозиції щодо залучення кандидатів з-за меж Європейського Союзу для роботи у словацьких лікарнях можуть зрештою негативно позначитися на якості медичного обслуговування. Тобто всі ті, хто приїжджає з-за меж Словаччини, є фахівцями низької якості, і якщо вони приїдуть, то нібито будуть гіршими.
Іноземні медсестри та статистика
Іноземні медсестри, а також лікарі з третіх країн, щоб потрапити до системи, мають пройти процедуру визнання освіти та професійного іспиту, яка була запроваджена з 2016 року без наявності механізмів підготовки та управління всім процесом. В результаті з 2016 року до системи потрапили лише 28 іноземних медсестер, здебільшого з України та Сербії. Загалом у Словацькій палаті медсестер зареєстровано 44 медсестри з-за кордону, що говорить не лише про те, що вони не зацікавлені у Словаччині, а й про те, що наша система перешкоджає їхньому приїзду. Чому так відбувається? Чому в нас на 70% на рік збільшується кількість працівників з-за меж ЄС, в основному з України та Сербії, але серед них немає медсестер, яких ми так потребуємо?
Причини, з яких це так
Історично склалося так, що медсестри з України особливо зацікавлені у Словаччині, бо, на жаль, у своїй рідній країні вони можуть здобути лише стандартну середню освіту, як це було у Словаччині до вступу до ЄС. Проте така система навчання не є правилом у світі та змінилася у більшості країн. Медсестри з університетською освітою або медсестри з вищою професійною освітою є в Сербії, Росії, Білорусі, а також Індії, Непалі, Філіппінах і навіть, наприклад, у Зімбабве. Але станом на 2016 рік у нас є лише 3, тобто три, успішні випадки визнання повної кваліфікації медсестри, по одному примірнику з Чилі, Сербії та Індії. Інші були визнані як практичні медсестри.
На жаль, з українцями справа інакша. Найбільше, чого вони можуть досягти, це визнання їхньої кваліфікації як практична медсестра, на яку нещодавно перейменували медичних асистентів. Але оскільки весь процес визнання навіть як практична медсестра настільки складний, дорогий і непрозорий, вони вважають за краще не проходити через це і залишаються як допоміжний медичний персонал, іншими словами, санітарів або прибиральників, без будь-якої мотивації залишатися в Словаччині і вчити мову.
Як ми можемо залучити медсестер
Насамперед, ми повинні визнати, що вирішити кадрову кризу без медсестер із третіх країн неможливо. Закриття відділень, зниження якості обслуговування та перевантаження персоналу – це реальність у Словаччині сьогодні, навіть без коронавірусу. Крім того, важливо розуміти, що медсестри з України – це не єдине рішення, і на них можна розраховувати лише як на практичних медсестер.
Проте ми маємо можливість залучити медсестер з інших країн, де готують якісний медичний персонал. Залучити їх ми можемо передусім створивши чітку систему приїзду та визнання кваліфікації. Як і у випадку з лікарями, прикладом для нас може бути Чехія, де, наприклад, школи медсестер пропонують комбіновану очну форму навчання для іноземних абітурієнтів. Це певною мірою схоже на нашу дуальну освіту, але в тому плані, що навчатимуться іноземці, які вже пройшли аналогічне навчання за кордоном і можуть працювати паралельно з навчанням. Таким чином можливості середніх шкіл можуть бути використані для швидкої підготовки іноземних кандидатів до роботи в Словаччині. Можливість професійних стажувань може бути поширена на медсестер.
Законопроект про стажування для іноземних лікарів ще не затверджено, але він передбачає можливість стажувань під керівництвом лікаря-куратора у стаціонарних установах, але тільки для лікарів, а не для медсестер, яких у країні втричі більше. Стажування могло б стати чудовою нагодою для навчання медичних працівників з-за кордону, не лише лікарів, а й медсестер.
Іноземні медсестри та статистика
Іноземні медсестри, а також лікарі з третіх країн, щоб потрапити до системи, мають пройти процедуру визнання освіти та професійного іспиту, яка була запроваджена з 2016 року без наявності механізмів підготовки та управління всім процесом. В результаті з 2016 року до системи потрапили лише 28 іноземних медсестер, здебільшого з України та Сербії. Загалом у Словацькій палаті медсестер зареєстровано 44 медсестри з-за кордону, що говорить не лише про те, що вони не зацікавлені у Словаччині, а й про те, що наша система перешкоджає їхньому приїзду. Чому так відбувається? Чому в нас на 70% на рік збільшується кількість працівників з-за меж ЄС, в основному з України та Сербії, але серед них немає медсестер, яких ми так потребуємо?
Причини, з яких це так
Історично склалося так, що медсестри з України особливо зацікавлені у Словаччині, бо, на жаль, у своїй рідній країні вони можуть здобути лише стандартну середню освіту, як це було у Словаччині до вступу до ЄС. Проте така система навчання не є правилом у світі та змінилася у більшості країн. Медсестри з університетською освітою або медсестри з вищою професійною освітою є в Сербії, Росії, Білорусі, а також Індії, Непалі, Філіппінах і навіть, наприклад, у Зімбабве. Але станом на 2016 рік у нас є лише 3, тобто три, успішні випадки визнання повної кваліфікації медсестри, по одному примірнику з Чилі, Сербії та Індії. Інші були визнані як практичні медсестри.
На жаль, з українцями справа інакша. Найбільше, чого вони можуть досягти, це визнання їхньої кваліфікації як практична медсестра, на яку нещодавно перейменували медичних асистентів. Але оскільки весь процес визнання навіть як практична медсестра настільки складний, дорогий і непрозорий, вони вважають за краще не проходити через це і залишаються як допоміжний медичний персонал, іншими словами, санітарів або прибиральників, без будь-якої мотивації залишатися в Словаччині і вчити мову.
Як ми можемо залучити медсестер
Насамперед, ми повинні визнати, що вирішити кадрову кризу без медсестер із третіх країн неможливо. Закриття відділень, зниження якості обслуговування та перевантаження персоналу – це реальність у Словаччині сьогодні, навіть без коронавірусу. Крім того, важливо розуміти, що медсестри з України – це не єдине рішення, і на них можна розраховувати лише як на практичних медсестер.
Проте ми маємо можливість залучити медсестер з інших країн, де готують якісний медичний персонал. Залучити їх ми можемо передусім створивши чітку систему приїзду та визнання кваліфікації. Як і у випадку з лікарями, прикладом для нас може бути Чехія, де, наприклад, школи медсестер пропонують комбіновану очну форму навчання для іноземних абітурієнтів. Це певною мірою схоже на нашу дуальну освіту, але в тому плані, що навчатимуться іноземці, які вже пройшли аналогічне навчання за кордоном і можуть працювати паралельно з навчанням. Таким чином можливості середніх шкіл можуть бути використані для швидкої підготовки іноземних кандидатів до роботи в Словаччині. Можливість професійних стажувань може бути поширена на медсестер.
Законопроект про стажування для іноземних лікарів ще не затверджено, але він передбачає можливість стажувань під керівництвом лікаря-куратора у стаціонарних установах, але тільки для лікарів, а не для медсестер, яких у країні втричі більше. Стажування могло б стати чудовою нагодою для навчання медичних працівників з-за кордону, не лише лікарів, а й медсестер.
Актуальні статті Олени Куротової також доступні на сайті dennikn.sk