Важливість доступу до охорони здоров'я, мабуть, не потребує згадки, оскільки це фундаментальне право людини. Однак, на жаль, у Словаччині все ще існують ситуації, коли цей доступ є обмеженим, і не лише через брак медичних працівників, а скоріше через систему медичного страхування та підхід до нього страхових компаній, особливо державних. Йдеться переважно про іноземців, які проживають у Словаччині і можуть бути не тільки витратами для страхової компанії, але й приносити цікавий дохід.
Системи медичного страхування в різних країнах світу
В ЄС існує дві системи страхування: національна система медичного страхування (модель Бісмарка) та національна система охорони здоров'я. Бісмарківська модель використовується в Словаччині та Чехії, але є типовою для Нідерландів, Німеччини, Бельгії, Австрії, Франції та посткомуністичних країн Східної та Центральної Європи. Це обов'язкове страхування для кожного громадянина з внеском до фонду медичних страхових компаній і подальшим відшкодуванням лікарям та лікарням за надану медичну допомогу. Система державного страхування застосовувалася в соціалістичних країнах (до 1990 року також у Чехословаччині) і виникла в Радянському Союзі перед Другою світовою війною. У дещо зміненому вигляді вона досі застосовується у Великобританії, Італії, Португалії, Іспанії, Греції, Ірландії, Норвегії, Швеції, Данії, Австралії, Канаді та інших країнах. Вона являє собою найбільш поширену модель гарантованої державою медичної допомоги для всього населення. Це інтегрована модель державного управління охороною здоров'я, яка повністю фінансується за рахунок податків населення, а держава є гарантом надання медичної допомоги всім жителям країни. У світі відома також третя ліберальна система охорони здоров'я, в якій відсутній загальний доступ до медичних послуг для всіх громадян, а також не існує обов'язкових внесків чи обов'язкового страхування на медичне обслуговування для громадян. З розвинених країн її застосовують лише США.
Економічна функція страхування та охорони здоров'я
Охорона здоров'я виконує не лише гуманітарну, а й економічну функцію в суспільстві. Про економічний рівень часто судять за рівнем медичних послуг та станом здоров'я населення, що має очевидний вплив на економічну силу суспільства. Можливості вступу до системи медичного страхування визначаються Законом про медичне страхування № 580/2004 Зб. законів, який розрізняє осіб з постійним місцем проживання в Словацькій Республіці та осіб без дозволу на постійне проживання в Словацькій Республіці, і тому іноземець з-поза меж ЄС не завжди може приєднатися до системи державного медичного страхування в Словацькій Республіці, навіть якщо він або вона цього дуже хотіли б. Найбільшою групою, яка, таким чином, не підпадає під дію закону про медичне страхування, є іноземні студенти з третіх країн, які, однак, з економічної точки зору, могли б становити інтерес для суспільства під час демографічної кризи. На практиці, однак, все зовсім інакше. У нас в Словаччині навчається близько 20 000 іноземних студентів, і багато з них не мають ні страховки, ні лікаря, оскільки не мають страхової картки. (Інші випадки я описувала тут ще в 2020 році, і з тих пір кількість іноземців у цих категоріях надзвичайно зросла).
Чеська модель охорони здоров'я
Історично Чеська Республіка має дуже схожу систему зі Словаччиною, але вони налаштували її добре, оскільки просто створили пропозицію на існуючий попит, і саме це зробила найбільша страхова компанія Všeobecná zdravotní pojišt'ovna České republiky, а інші страхові компанії в Чеській Республіці наслідували її приклад. Крім того, пропозиція була створена не тільки для студентів, але й для іноземців з метою возз'єднання сім'ї, іноземців у період безробіття або вагітних жінок. Хорошим маркетинговим ходом є також вибір STANDART/EXCLUSIVE/PLUS, який адаптується до фінансових можливостей іноземних студентів. Наприклад, STANDART коштує 5680 крон = 224 євро/рік
Загальна медична страхова компанія в Словаччині досить відстала від часу, але якби вона зараз встановила для іноземних студентів умови, подібні до чеських, то змогла б залучити додаткові кошти, а держава змогла б активно управляти цим страхуванням відповідно до реальної потреби (зменшувати, збільшувати або навіть скасовувати страхування для певних категорій громадян - наприклад, студентів-військових з України, яких у нас близько 10 тис.). У нас є одна державна страхова компанія, і саме вона повинна цим займатися, а не "Юніон" чи "Довера".
Ось як, наприклад, це роблять у Чехії
У Словаччині лише UNION пропонує щось подібне
але їхня пропозиція для студентів така ж, як і для всіх інших іноземців, що завжди викликає здивування, оскільки вона не з'являється на сторінці, коли ви вводите параметри, а лише коли ви заповнюєте форму. Ця пропозиція є суто комерційною і базується лише на отриманні прибутку і не враховує суспільні інтереси, як це могла б і повинна робити державна страхова компанія. Адже не в інтересах жодної держави, щоб молоді люди, які вирішили в ній навчатися, не мали нормального і справедливого доступу до системи охорони здоров'я.
Поточні статті Альони Куротової також доступні на dennikn.sk